Обмір гідроізоляції, облицювання та сайдингу

Облицювання вимірюється по зовнішній грані стіни, тож кожен полігон фасаду йде від зовнішнього кута до зовнішнього кута, на повну видиму ширину. Осьова лінія стояків занижує грань на одну товщину стіни на кожному куті, а пляма забудови чи лінія стіни внизу пропускає справжню грань і будь-який звис, тож жодна з них не є правильною межею для обміру площі поверхні.

По вертикалі полігон починається від низу найнижчого ряду й закінчується внизу карниза або підшивки. Низ — це не сам рівень землі, а необхідна лінія зазору над землею, дахом чи терасою. Правильно задати межу — найкорисніший крок у цій дисципліні, бо площа поля прямо з неї випливає.

На фронтонному торці стіна підіймається трикутником над лінією карниза, і облицювання його закриває, тож полігон фасаду має сягати коника, а його похилі сторони — повторювати низ скату фронтона. Площа трикутника — це чиста геометрія: основа на висоту, поділена на два.

Якщо обвести лише прямокутник нижче карниза, на кожній фронтонній стіні непомітно випадає весь фронтон. Це найпоширеніший недомір при обмірі сайдингу, і він повністю детермінований, щойно основа й висота зчитані з креслення.

Облицювання — це дискретний продукт, що ріжеться й укладається з нахльостом, тож універсальне правило таке: закрий, потім вирахуй — обведи стіну суцільно, а потім відніми кожні двері й вікно, щоб отримати чисту площу. Це протилежно до фарбування, яке за стандартом P10 Асоціації малярних підрядників (Painting Contractors Association) залишає прорізи менші за 100 квадратних футів. Один структурний виняток — модульна навісна стіна чи панельна система, яка вимірюється брутто разом із власними прорізами, бо скло, панелі та двері є частиною однієї системи, як це перейшло зі SMM7, розділ H.

Навіть за правилом «закрий, потім вирахуй» мінімальний проріз залишають усередині, бо обріз навколо нього приблизно компенсує економію. Розмір, з якого починається вирахування, — це єдине справді регіонально специфічне число. За RICS NRM2 не вираховуються прорізи площею до 1,00 квадратного метра, тобто близько 10,76 квадратного фута, а застарілий поріг SMM7 становив 0,5 квадратного метра. Німецька практика VOB/C перемірює малі фасадні прорізи, тобто залишає їх, приблизно до 2,5 квадратного метра за загальними й оздоблювальними нормами (наприклад, малярні роботи за DIN 18363), тоді як плиткові й каменярні роботи за DIN 18352 використовують 0,1 квадратного метра. У США та Канаді кодифікованого значення немає: там вираховують кожне ціле вікно й двері, а все, менше приблизно за одну панель чи лист покриття, поглинають відходи.

Облицювання не доходить до рівня землі. Монтажні специфікації вимагають зазору, і вимірюваний низ полігона фасаду — це саме ця лінія зазору, а не сам рівень землі. Фіброцемент, наприклад, потребує 6 дюймів до чистого рівня землі та 1–2 дюйми до дахів, терас, доріжок і під’їздів.

Вимірювання до рівня землі завищує поле й неправильно розміщує стартовий ряд. Значення зазору залежать від продукту, тож вініл і метал мають власні стартові орієнтири, і значення слід задавати відповідно до використовуваної системи.

Одиниця виміру розділяє світ. Матеріали у США та Канаді замовляють у «квадратах» (squares), де один квадрат дорівнює 100 квадратним футам, а ціну дають за квадратний фут, тоді як обмірні відомості у Великій Британії, Австралії та Новій Зеландії, а також у Європі використовують квадратні метри. RICS NRM2 додатково вимагає, щоб вузькі ділянки шириною приблизно до 600 міліметрів, як-от облицювальні смуги та обрамлення, вимірювалися погонно, а не за площею.

Сайдинг із нахльостом і дощатий сайдинг покривають менше за свою повну ширину дошки, бо кожен ряд перекриває нижній — мінімальний верхній нахльост фіброцементу становить 1 і 1 чверть дюйма. Нахльост уже враховано в корисній ширині, тобто ширині дошки мінус нахльост, тож додавання окремого запасу на нахльост зверху призводить до подвійного підрахунку. Перерахунок у матеріал детермінований: погонні фути дорівнюють чистим квадратним футам, помноженим на 12 і поділеним на корисну ширину в дюймах, а кількість рядів береться як висота стіни, поділена на максимальну корисну ширину з округленням угору, після чого корисна ширина рівномірно переподіляється, щоб ряди лягали рівно. Помилка в корисній ширині масштабує все замовлення матеріалу.

Вологозахисний бар’єр, або фасадна мембрана, йде суцільно за облицюванням, тож його площа дорівнює чистій площі стіни, але для тих самих малих прорізів він не вираховується, бо загортається в них. Далі додається нахльост, зафіксований нормами. IRC R703.2 вимагає один шар асфальтового толю № 15 за ASTM D226 типу I або затвердженого бар’єра, причому верхній шар має перекривати нижній щонайменше на 2 дюйми, а стики — на щонайменше 6 дюймів, тож площа бар’єра не дорівнює площі готового облицювання.

Облицювання з водовідведенням також потребує способу відведення води, що потрапляє за облицювальний шар. IRC R703.1.1 дає два варіанти: нормований мінімальний дренажний зазор 3 шістнадцятих дюйма (4,8 міліметра) або зазор із ефективністю дренажу щонайменше 90 відсотків, випробуваний за ASTM E2273 чи додатком A2 ASTM E2925. Це вирішує, чи взагалі входить у обсяг порожнина обрешітки або вентильованого фасаду з її рейками та кліпсами.

Фартухи — це окремо вимірюваний клас. Норми вимагають фартухи над верхом і по боках кожного зовнішнього вікна й дверей, з піддонним фартухом на підвіконні, а також відвідні та східчасті фартухи там, де похилий дах сходиться з боковою стіною, і базові чи краплевідвідні фартухи на завершеннях. За IRC R703.4 і R703.4.1 та посібником SMACNA Architectural Sheet Metal Manual фартухи верху, підвіконня й косяка беруться в погонних футах на проріз, східчасті та відвідні фартухи — уздовж стиків даху зі стіною, а базові фартухи — уздовж нижнього завершення.

Зовнішні та внутрішні кути, стартова планка, J-профіль, обрамлення й краплевідлив — це погонні позиції, які замовляють і оцінюють окремо від площі поля. Довжина зовнішнього кута йде по висоті стіни на кожному куті, стартова планка — по довжині нижнього ряду, J-профіль і обрамлення огинають периметр кожного прорізу, а краплевідлив іде вздовж верху кожного прорізу. Кутові стояки, кутові дошки й завершення додатково рахуються поштучно за відомістю кутів, тож замовлення зводиться до цілих стояків і дощок стандартної довжини. Якщо включити аксесуари у площу поля, їх занижують і псують основу одиниці виміру.

Малі проходки, як-от вентиляційні отвори, поливальні крани, світильники й кабельні труби, лежать значно нижче будь-якого порога прорізу, тож вони не є вирахуванням площі: обріз навколо них поглинають відходи. Натомість їх рахують, бо кожна породжує позицію фартуха, обрамлення чи герметика. Це віддзеркалює правило обміру проходок у покрівлі.

Там, де проріз вираховано з основної площини, будь-який облицьований заворот чи укіс у проріз (грані косяка, верху та підвіконня), а також заглиблені входи, підшивки балконів і завороти виступних еркерів, — це реальна поверхня, яку треба додати назад як окрему грань, виміряну за площею або погонно для вузьких ділянок. Вирахувати проріз, але проігнорувати облицьований заворот — найпоширеніша помилка чистої площі на вентильованому фасаді. Площу підшивки карниза й фронтона та довжину лобової дошки також зазвичай беруть у складі обсягу сайдингу як суміжний клас, причому площа підшивки дорівнює ширині звису, помноженій на довжину карниза й фронтона, а довжина лобової дошки дорівнює цій довжині.

Кріплення — це реальний обсяг витратного матеріалу, що визначається нормами чи схемою забивання цвяхів від виробника. Кріплення фіброцементу слідує таблиці IRC R703.3(1) або R703.3.2, а вінілу — IRC R703.11, причому у зонах сильного вітру крок зменшують згідно з вузлами виробника для сильного вітру. Кількість кріплень дорівнює кількості дощок чи панелей або довжині ряду, помноженій на кількість кріплень на одиницю зі схеми.

Металеві стінові панелі оцінюють за вагою та за кількістю панелей і швів. Чиста площа перераховується у вагу через ваговий коефіцієнт калібру сталі — близько 40,8 фунта на квадратний фут на кожен дюйм товщини базової сталі, узятий із таблиці калібрів AISI на основі товщини базового металу за ASTM A653. Довжина стоячих фальців і закінчень дорівнює чистій площі, поділеній на корисну ширину панелі, а кількість панелей дорівнює чистій площі, поділеній на добуток довжини панелі та корисної ширини.

EIFS вимірюється так само, як інше облицювання. ASTM C1397 регулює його нанесення, але не публікує методу кошторисного обчислення, тож використовується чиста площа фасаду готової грані — з утеплювальною плитою, базовим шаром і фінішем як однією системою, — з вирахуванням прорізів понад регіональний поріг. Декоративні борозни та виступи, тобто профільовані форми з пінопласту, беруться як погонні позиції, а не як додаткова площа.

Відходи належать лише до обсягу замовлення й ніколи — до вимірюваної межі. Типові діапазони для сайдингу становлять близько 10 відсотків для простих прямокутних стін і близько 15 відсотків для складних робіт із багатьма різами, що зростають через фронтони, велику кількість кутів і прорізів та діагональні різи. Ці діапазони є практикою кошторисування й виробників, а не пронумерованим пунктом норм, тож їх слід задавати відповідно до об’єкта.

Який саме обсяг відображає результат, залежить від його призначення. Тендер, проміжне виставлення рахунків і контроль витрат використовують чисту виміряну площу з вирахуванням прорізів за регіональним правилом і без відходів. Замовлення на закупівлю використовує чисту площу, помножену на одиницю плюс відсоток відходів, з округленням угору до наступного квадрата, картону чи коробки. Обмірні відомості країн Співдружності тримають відходи поза обсягом і всередині розцінки за одиницю, тоді як замовлення у США включають їх у обсяг. Обсяг ніколи не повинен нести водночас і відсоток відходів, і розцінку з урахуванням відходів. Exayard читає креслення й застосовує ці правила автоматично: обводить кожен фасад до зовнішніх кутів, доводить фронтон до коника, перераховує чисту площу через корисну ширину й видає обсяги облицювання, обрамлення, бар’єра та фартухів для використовуваної системи й регіону.